АЛЕЯ ПАМ'ЯТІ

Солдат резерву 311 запасної роти військової частини А 7383. Помер у госпіталі 18.07.2024 року.

Сержант, командир відділення батальйону оперативного призначення, боронив Україну у складі легендарної «Червоної Калини» - Червона Калина - 14 Штурмова Бригада НГУ. Обірвалося життя воїна внаслідок мінометного обстрілу 18 липня 2024 року поблизу н.п. Работине Пологівського району Запорізької області.  .«Денис був добрим воїном, він не пасував перед труднощами, йшов вперед і вів за собою хлопців», - так сказав про нього бойовий побратим. Воїн навіки став у стрій Небесного війська. Поховали Дениса у рідному селі, серед тиші полів і сині неба. Його подвиг буде вписаний в історію нашої громади і нашої держави, а памʼять про Героя житиме у віках. Світла памʼять, Царство небесне воїну, Герою, захиснику свободи українського народу ! 

Солдат.  Три роки воював на сході України. В перші дні повномасштабного вторгнення повернувся до війська, пройшов вишкіл у Німеччині. Мужній воїн був не в одній “гарячій точці”, відважно боровся з російським окупантом, з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок, до останнього подиху вірив і наближав Перемогу. Загинув 10 липня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Єлизаветівка Покровского району на Донеччині. Йому було 27 років.

Стрілець-зенітник зенітно-ракетного дивізіону 92 ОШБр. Став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення, відзначався своєю мужністю на полі бою, неодноразово демонструючи виняткову хоробрість та стійкість. Його бойові побратими пам’ятають його як людину з великим серцем, товариша, на якого завжди можна було покластися у найскладніші моменти. 11 липня 2024 року життя воїна обірвала жахлива ДТП.

Бойовий медик першого штурмового батальйону 92 ОШБр. Назар у війську з 2020 року. Служив у піхоті кулеметником, загартовувався у зоні проведення ООС на Луганщині.

Життя захисника обірвалося 1 липня біля села Липці на Харківщині. Рідна Полкова Микитівка зустріла його живим коридором на щиті та провела від батьківської хати до місця останнього спочину.

Солдат, навідник механізованого відділення. Поліг у бою за Україну 24 червня 2024 року у районі н.п. Білогорівка на Луганщині, з честю виконавши свій військовий обовʼязок. Він мужньо захищав країну з 2023 року, нещодавно зустрів свій 36-й рік народження, мріяв про щасливе сімейне життя, мріяв бути опорою для мами, але віддав своє життя, щоб ми могли жити у мирі і свободі. 

Головний сержант. Став на захист нашої країни ще на початку антитерористичної операції, у 2014 році. Незадовго до повномасштабного вторгнення вирішив змінити військовий однострій на цивільну роботу, бути з сім’єю, ростити синів. Але 24 лютого 2022 року з першими звуками вибухів прийшов до військомату і вирушив на захист держави, сім’ї, рідного села… Адже саме там, на передовій, потрібен був його досвід, його мудрість і його підтримка молодим бійцям.

Солдат-стрілець ВЧ А4067, уродженець села Воскресенівка.  Ворожий обстріл обірвав життя Андрія поблизу населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області. Щиро у глибокій скорботі співчуваємо родині мужнього захисника.  Низько схиляємо голови перед світлою пам'яттю воїна, який віддав життя за Україну. Вічна слава Герою!

Солдат Сергій КАПУСТЯН з 2021 року  відстоював незалежність і територіальну цілісність України. Був вірним військовій присязі, боровся за мир на українській землі, за спокій у рідній домівці, за безпеку кожного з нас. Неодноразово зазнавав поранень.