АЛЕЯ ПАМ'ЯТІ

Йому було лише 21... У віці, коли життя тільки розправляє крила, він обрав шлях воїна, шлях захисника, шлях безсмертя.  Микита навчався у Богодухівському ліцеї №1. Його мрія про військовий однострій народилася ще в дитинстві, надихаючись прикладом рідного дядька. Від бабусі та дідуся він змалечку вбирав у себе найголовніші цінності: чесність, відповідальність та безмежну відданість рідному дому.

Іван народився 8 серпня 1986 року в Криму, проте своє життя та майбутнє пов’язав з Богодухівщиною. Створив родину,  працював на одному з підприємств харчової промисловості громади.  Став на захист батьківщини у жовтні 2024 року. Служив старшим солдатом, обіймав посаду старшого навідника міномета єгерського батальйону військової частини А 4948. Завжди мужній, відповідальний та вірний присязі, він до останнього подиху боронив рідну землю. На жаль, 6 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області життя Героя обірвалося.  У захисника залишилися люблячі дружина та двоє неповнолітніх дітей.  Вічна слава і світла пам'ять Герою!

Кажуть, що мрії мають дарувати крила, але мрія Олександра Шевченка вимагала сталевої волі.

Юрій народився 3 травня 1981 року у Шарівці. До початку повномасштабного вторгнення вів мирне життя у рідному селищі, працював на підприємстві харчової промисловості. Добрий, щирий, відкритий, чесний та відповідальний. Війна розділила життя Юрія на «до» та «після». У травні 2022 року він став до лав Збройних Сил України. Служив навідником кулеметного відділення військової частини А7383 та віддано захищав свій дім.

Микола Педько народився 22 травня 1997 року в селі Дмитрівка. Його знали як доброго, щирого та працьовитого хлопця. Після навчання у Матвіївській школі він здобув професію у Богодухівському професійному ліцеї, будував плани на майбутнє, кохав і мріяв. Коли країна покликала на захист, він не залишився осторонь. До лав Збройних Сил України мобілізований 26 березня 2024 року. Служив розвідником-навідником розвідувального відділення військової частини А 2298. Серце воїна зупинилося 15 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання. Але лише через довгих півтора року громада змогла нарешті зустріти свого Героя та провести його в останню путь. Під звуки військового салюту Миколу Педька поховали на Алеї Героїв. Тепер він триматиме небо над нами, а його ім’я назавжди вписане в історію нашої громади та всієї України. Вічна слава і пам’ять Герою!

Солдат, гранатометник 4 десантно-штурмового відділення ВЧ А0224.  Він народився і виріс у селі Максимівка. Змалку знав ціну праці, був щирим, надійним, відповідальним.  19 грудня 2024 року мобілізований до лав Збройних Сил України.  15 лютого 2025 року відбувся його перший вихід на позиції поблизу села Лебедівка Суджанського району Курської області.На жаль, зв’язок  із воїном обірвався. Майже рік він вважався зниклим безвісти. 5 лютого 2026 року Віталія поховали на Алеї Героїв у Богодухові.  Світла пам’ять Герою. Вічна слава і вдячність.

Солдат, навідник штурмової роти ВЧ А4862, мешканець села Полкова Микитівка. До лав Збройних сил України Максим став у березні 2023 року.  8 квітня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області. Майже два роки вважався безвісти зниклим.  Служив чесно й віддано, захищаючи державу та свій народ. Побратими й земляки згадують його завжди усміхненим - попри втому, небезпеку й складні фронтові будні. Саме таким він  залишиться у пам’яті - світлим, щирим, справжнім. Світла пам’ять Максиму Олійнику. Дякуємо за мужність, за захист, за життя, віддане за Україну.

Солдат, гранатометник ВЧ А4820. Загинув 19 грудня, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Варварівка Запорізької області. До того, як взяти до рук зброю, Сергій Олександрович був людиною наймирнішої професії — він працював на землі. Його руки, що звикли плекати хліб і дбати про врожай, згодом стали на захист цієї самої землі від ворожої навали. Його знали як працьовитого, розсудливого та доброго чоловіка.

Солдат. Загинув, виконуючи військовий обов'язок, поблизу населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області внаслідок мінометного обстрілу ворога.