АЛЕЯ ПАМ'ЯТІ

Солдат. З серпня 2024 року вважався зниклим безвісти, і лише у грудні його загибель встановлено за допомогою експертизи ДНК.  До початку служби у ЗСУ Сергій працював на станції технічного обслуговування. Більшість свого робочого часу приділяв ремонту автівок наших військових. З багатьма захисниками товаришував. Це і стало рушійним фактором для прийняття ним рішення, самому стати до лав збройних сил та зробити ще більше для наближення нашої перемоги. Загинув він 04.08.2024 у наслідок удару ворожого дрону під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.  Поховали Сергія МАЛАРЄВА з військовими почестями на Алеї Героїв. Вічна слава і пам’ять Герою!

Леонід проходив службу у ВЧ А0884 на посаді стрільця десантно-штурмового відділення. У мирному житті працював будівельником, мав би відновлювати та розбудовувати Україну, але взяв до рук зброю та мужньо виконав свій військовий обов’язок. Загинув воїн 7 грудня поблизу населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області.

Солдат, стрілець-помічник гранатометника протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А0501.  Помер у госпіталі внаслідок  поранення, отриманого під час виконання бойового завдання  в районі населеного пункту Глибоке Харківського району Харківської області.

Сержант, загинув біля населеного пункту Павлівка Запорізької області.  На початку широкомасштабної війни Володимир приєднався до лав територіальної оборони, а згодом, як сержант спецпідрозділу «Кракен», виконував небезпечні завдання воєнної розвідки. Мужній воїн до останнього боровся з ворогом, який нахабно вдерся на українську землю, захищаючи свій дім, свою сім’ю та кожного з нас.

Солдат, бойовий медик десантно-штурмового батальйону.

Молодший сержант, командир 2 кулеметного відділення 2 розрахунок (кулемет «Максим») кулеметного взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини А1736. Учасник АТО/ООС.

 Солдат. 12 жовтня біля населеного пункту Ольгівка Курської області Геннадій отримав несумісні з життям поранення та навіки став у небесний стрій.  Закінчив школу №1 міста Богодухів, навчався у ХАДІ. До повномасштабного вторгнення працював на одному із заводів Харкова. Жив, мріяв, виховував десятирічну донечку та будував світлі плани на майбутнє. Проте війна внесла трагічні корективи у життя чоловіка. Тепер йому навіки 41… Останній земний шлях воїна простягнувся від Богодухова до села Мирне сусідньої Краснокутської громади. Саме там, поряд з могилою матері, під траурні залпи військового салюту поховали солдата Геннадія МОЗГОВОГО. Вічна йому пам’ять і слава.

Солдат, кулеметник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7291.

Солдат. Став до лав Збройних Сил України з березня 2024 року. Проходив службу у 132 Окремому розвідувальному батальйоні. Загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області.  Сергій народився і виріс у Богодухові, в селі Семенів Яр. У Богодухівському аграрному ліцеї отримав професію тракториста, працював у КП «Богодухівжитло». Був чудовим сімʼянином, люблячим батьком та чоловіком. Його відвага, мужність і самопожертва назавжди залишаться у наших серцях.

Ще одне життя віддане за Україну…