АЛЕЯ ПАМ'ЯТІ
03 Листопада, 2026 р., 11:17
Старший сержант, старший стрілець. Життєва історія Романа починалася у селищі Гути, де він народився, зростав, ходив до школи. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Згодом працював у Харкові, будував своє життя, мав плани й мрії.
30 Жовтня, 2026 р., 08:37
Громада схиляє голови в глибокій скорботі, віддаючи шану своєму захиснику, справжньому патріоту
Антон пройшов довгий і важкий шлях боротьби. Він став на захист рідної землі ще за часів АТО. Коли ж у 2022 році ворог розпочав повномасштабне вторгнення, воїн з перших днів без вагань тримав оборону Харкова. Далі були запеклі бої на найважчих ділянках Харківського та Донецького напрямках.
28 Жовтня, 2026 р., 09:51
Солдат Збройних Сил України, вірний присязі та українському народові захисник, який віддав своє життя за свободу і незалежність Батьківщини.
Юрій Георгійович народився 26 травня 1970 року в Грузії. У 1974 році разом із матір’ю переїхав до селища Гути Богодухівського району, яке стало для нього рідним краєм, місцем дитинства та юності. З 1977 по 1987 рік навчався в Гутянській школі. Після її закінчення здобув професію та розпочав трудовий шлях: працював помічником машиніста на Первухінському цукровому заводі, згодом — слюсарем і водієм у господарстві «Промінь». Останні двадцять років свого життя проживав у Харкові.
26 Жовтня, 2026 р., 11:36
Старший лейтенант, командир взводу безпілотних наземних комплексів ВЧ А5348. Призваний на службу 04.06.2026 року. Помер у лікарні від гострого інфаркту міокарду.
08 Жовтня, 2026 р., 11:24
Старший солдат, стрілець взводу охорони Богодухівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Харківської області. Від перших днів війни Вячеслав Іванович добровільно став на захист України, сприймаючи це як власний обов’язок перед Батьківщиною. У цивільному житті працював у харчовій промисловості. Був людиною глибоких знань — захоплювався історією, зібрав власну бібліотеку. Його вправні руки дивовижним чином оживляли дерево: він мав справжній талант до різьблення, перетворюючи звичайний матеріал на витончені витвори мистецтва. Був скромною, стриманою людиною з великою душею і щирим серцем. Життя обірвала тяжка хвороба, але до останніх днів він жив турботою про Україну та майбутнє наших дітей.
05 Жовтня, 2026 р., 11:44
Артилерист. Його шлях у війську не був легким: перше поранення застав іще під час навчання на Чернігівщині. Згодом, під час виїзду на позиції поблизу Старого Салтова, ворожий FPV-дрон завдав нового, фатального удару. Харківські та київські лікарі відчайдушно боролися за кожний подих Андрія, проте дива, на жаль, не сталося.
25 Вересня, 2026 р., 08:09
Солдат, оператор безпілотних літальних апаратів ВЧ 4820.
16 Вересня, 2026 р., 09:58
Солдат ЗСУ гранатометник-розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти ДШВ військової частини А2298.
Мешканець села Улянівка .
Призваний на військову службу 19.05.2023 року.
Проходив навчання у військові частині 2298, згодом - у Великій Британії. Після навчання був переведений на Запорізькій напрямок.
Загинув 22.09.2023року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове,Пологівського району, Запорізької області.
Понад 2 роки вважався безвісти зниклим, тільки 15 липня 2026 року методом молекулярно-генетичного дослідження встановлено факт загибелі Віталія.
Похоронений Герой у селі Тишківці Івано-Франківської області.
01 Вересня, 2026 р., 14:12
Андрій народився і виріс у селі Іванівка, навчався в Улянівці, працював на будівництві, допомагав людям створювати й відновлювати. Не встиг створити власної родини — у нього залишилися батьки, брат і сестри, для яких ця втрата стала невимовним болем.
У лютому 2026 року Андрій став до лав оборонців України. Кулеметник штурмового батальйону, він до останнього виконував свій обов’язок. Важкопораненим вийшов із бойових позицій, втратив ногу, півтора місяця боровся за життя в лікарнях Запоріжжя та Черкас… Але серце Героя зупинилося.
Світла пам’ять Захиснику. Щирі співчуття рідним і близьким.
Вічна слава Герою України.
01 Вересня, 2026 р., 14:08
Головний сержант артилерійської зенітної застави, надійний побратим і вірний син своєї землі з позивним «Дідж».
Сергій народився і виріс у селі Полкова Микитівка. Ще двадцятирічним, у 2011 році він пов’язав свою долю з Державною прикордонною службою України, присвятивши захисту Батьківщини понад 15 років свого життя. Із 2014 року, в часи АТО, він стояв на варті рубежів Луганщини, зустрічаючи перші удари ворога.