АЛЕЯ ПАМ'ЯТІ

 Солдат. 12 жовтня біля населеного пункту Ольгівка Курської області Геннадій отримав несумісні з життям поранення та навіки став у небесний стрій.  Закінчив школу №1 міста Богодухів, навчався у ХАДІ. До повномасштабного вторгнення працював на одному із заводів Харкова. Жив, мріяв, виховував десятирічну донечку та будував світлі плани на майбутнє. Проте війна внесла трагічні корективи у життя чоловіка. Тепер йому навіки 41… Останній земний шлях воїна простягнувся від Богодухова до села Мирне сусідньої Краснокутської громади. Саме там, поряд з могилою матері, під траурні залпи військового салюту поховали солдата Геннадія МОЗГОВОГО. Вічна йому пам’ять і слава.

Солдат, кулеметник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7291.

Солдат. Став до лав Збройних Сил України з березня 2024 року. Проходив службу у 132 Окремому розвідувальному батальйоні. Загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Черкаське Порічне Суджанського району Курської області.  Сергій народився і виріс у Богодухові, в селі Семенів Яр. У Богодухівському аграрному ліцеї отримав професію тракториста, працював у КП «Богодухівжитло». Був чудовим сімʼянином, люблячим батьком та чоловіком. Його відвага, мужність і самопожертва назавжди залишаться у наших серцях.

Ще одне життя віддане за Україну…

 Куліш Віталій Анатолійович, солдат, старший механік-водій механізованого батальйону військової частини 0536, народився і виріс у м. Богодухові. З 2021 року перебував на військовій службі за контрактом. Тож зустрів повномасштабне вторгнення на бойовому чергуванні. 1 березня 2023 року він виконував бойове завдання у складі екіпажу БМП в зоні бойових дій поблизу н.п. Водяне Донецької області. Машина екіпажу вела вогонь по ворожій піхоті, яка здійснювала штурм Водяного вздовж траси. Однак стався вибух і машина БМП, в якій знаходився солдат Куліш В.А. була знищена. Одному з бійців вдалося вибратися, і через деякий час побратими повернулися, щоб евакуювати загиблого товариша. Однак  ні в машині, ні в зруйнованих будівлях поруч тіла не було. Більш ніж рік сім'я чекала на звістку, адже Віталій Куліш рахувався зниклим без вісті. І лише у червні 2024 року з'явилися докази його загибелі. 

Солдат Валентин ФЕСЕНКО з перших днів повномасштабного вторгнення без вагань став на захист рідної землі. Пройшов випробування війною у найгарячиших точках, знайшов надійних друзів, зустрів справжнє кохання та мріяв про життя у вільній Україні. Два роки він мужньо чинив опір окупантам, аж поки 15 серпня біля населеного пункту Могриця, що на Сумщині, ворожий ракетний удар не зупинив його молоде, наповнене любов’ю до Батьківщини, серце. Тієї ж миті обірвалося життя і його побратима Богдана САГІРОВА, якого Валентин вважав своїм братом. Так одна російська ракета позбавила сенсу життя дві родини з Харківщини та Дніпропетровщини. Висловлюємо щирі співчуття рідним загиблого. Смерть наших Героїв – це біль усієї громади, це біль усієї країни!

 Уродженець міста Сокаль Львівської області. Згодом його родина переїхала на Богодухівщину.

 Сержант, стрілець 3 відділення 1 взводу 3 роти військової частини А4891. Олег БАБЕНКО пройшов гідний військовий шлях. Служив у автороті колишньої Богодухівської військової частини. Після повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини з лютого 2023-го. Разом з побратимами мужньо чинив опір ненависному ворогу на рідній Харківщині. Останнім для Олега став бій у районі населеного пункту Іванівка Куп’янського району. 

Солдат резерву 311 запасної роти військової частини А 7383. Помер у госпіталі 18.07.2024 року.

Сержант, командир відділення батальйону оперативного призначення, боронив Україну у складі легендарної «Червоної Калини» - Червона Калина - 14 Штурмова Бригада НГУ. Обірвалося життя воїна внаслідок мінометного обстрілу 18 липня 2024 року поблизу н.п. Работине Пологівського району Запорізької області.  .«Денис був добрим воїном, він не пасував перед труднощами, йшов вперед і вів за собою хлопців», - так сказав про нього бойовий побратим. Воїн навіки став у стрій Небесного війська. Поховали Дениса у рідному селі, серед тиші полів і сині неба. Його подвиг буде вписаний в історію нашої громади і нашої держави, а памʼять про Героя житиме у віках. Світла памʼять, Царство небесне воїну, Герою, захиснику свободи українського народу !