Едуард належав до того покоління, чия юність була обпалена війною. Хлопець із селища Щасливе не шукав виправдань, щоб залишитися в тилу. Ще з 2021 року він пов’язав своє життя з армією, а в розпал повномасштабного вторгнення свідомо підписав контракт. Попри щоденну небезпеку, Едуард понад усе прагнув жити й любити — саме під час цієї запеклої війни він створив сім’ю, пообіцявши дружині бути поруч. Вони мріяли про великий дім, про дітей та довгі роки разом у мирній країні. Але ці мрії залишилися в окопах під Суджею, де він як снайпер боронив наш спокій.
Боєць добровольчого формування, який загинув, обороняючи рідне місто Богодухів. Михайло загинув на бойовому посту під час чергування, відбиваючи атаку ворожих дронів. Завдання було виконано - ціною власного життя.
Позивний Ганс. З перших днів повномасштабного вторгнення Ганс добровільно став на захист Батьківщини. Для нього це був не обов’язок і не наказ — це був свідомий вибір серця, вибір людини честі. Він жив війною, але завжди залишався Людиною.
Солдат, навідник штурмової роти ВЧ А4862, мешканець села Полкова Микитівка. До лав Збройних сил України Максим став у березні 2023 року. 8 квітня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області.
Майже два роки вважався безвісти зниклим.
Служив чесно й віддано, захищаючи державу та свій народ. Побратими й земляки згадують його завжди усміхненим - попри втому, небезпеку й складні фронтові будні. Саме таким він залишиться у пам’яті - світлим, щирим, справжнім.
Світла пам’ять Максиму Олійнику.
Дякуємо за мужність, за захист, за життя, віддане за Україну.
Солдат, гранатометник ВЧ А4820. Загинув 19 грудня, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Варварівка Запорізької області.
До того, як взяти до рук зброю, Сергій Олександрович був людиною наймирнішої професії — він працював на землі. Його руки, що звикли плекати хліб і дбати про врожай, згодом стали на захист цієї самої землі від ворожої навали. Його знали як працьовитого, розсудливого та доброго чоловіка.
Вітаю із професійним святом наших енергетиків!
Раніше ми сприймали світло в оселях як належне та казали, що робота енергетиків лише про наш комфорт. Тепер ми розуміємо, що вона про неймовірний опір, надлюдські зібності та постійну небезпеку, що кожен кіловат має високу ціну, виміряну відвагою енергетиків, а іноді – їх життям.
Солдат. Загинув, виконуючи військовий обов'язок, поблизу населеного пункту Стариця Чугуївського району Харківської області внаслідок мінометного обстрілу ворога.
Матрос, майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів ВЧ2802. Загинув 14 листопада 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу неподалік Костянтинівки Краматорського району Донецької області. Молодість, яка ще скільки не встигла, була обірвана війною. Мама втратила єдиного сина, а громада - свою надію, доброго й сміливого юнака. Свій вічний спокій Дмитро знайшов там, де спочивають найсміливіші, на Алеї Слави.
