ТАЦЮН Едуард Сергійович, 17.04.2001 - 29.11.2024
Едуард належав до того покоління, чия юність була обпалена війною. Хлопець із селища Щасливе не шукав виправдань, щоб залишитися в тилу. Ще з 2021 року він пов’язав своє життя з армією, а в розпал повномасштабного вторгнення свідомо підписав контракт. Попри щоденну небезпеку, Едуард понад усе прагнув жити й любити — саме під час цієї запеклої війни він створив сім’ю, пообіцявши дружині бути поруч. Вони мріяли про великий дім, про дітей та довгі роки разом у мирній країні. Але ці мрії залишилися в окопах під Суджею, де він як снайпер боронив наш спокій.
Доля воїна виявилася сповненою випробувань навіть після його останнього бою. Наприкінці листопада 2024 року під час виконання завдання поблизу населеного пункту Круглєнькоє Курської області зв’язок із Едуардом обірвався. Почалися довгі та виснажливі півтора року невідомості. Весь цей час рідні жили між розпачем та надією, вдивляючись у списки та чекаючи бодай якоїсь звістки, поки він вважався зниклим безвісти. Лише наприкінці квітня 2026 року офіційна ідентифікація підтвердила найстрашніше: Едуард загинув ще тоді, у листопаді 2024-го, мужньо виконуючи військовий обов’язок.
Поховали Героя у рідному селищі Щасливе.
