#Безбар'єрність: Як взаємодіяти з людиною, яка має протез/ протези?
Воєнна агресія рф проти України призвела до збільшення кількості людей, які після отримання бойових поранень змушені використовувати протез/протези для нормального функціонування.
Всі розуміють за яких обставин були отримані дані поранення і при перебуванні захисника на "тилових" територіях, або його демобілізації здебільшого люди не знають як комунікувати з ним. Як привітатися, як коректно спілкуватися, про що не варто питати та робити, як пояснити дітям про протез/протези.
Ось кілька порад, які наведені в "Довіднику безбар'єрності", створеному за ініціативи Першої леді України Олени ЗЕЛЕНСЬКОЇ.
Рукостискання з людиною, яка має протез руки, є цілком природним і прийнятним при зустрічі. Зазвичай така людина сама ініціює жест, простягаючи руку. Однак, якщо рукостискання хочете ініціювати ви самі, краще спитати дозволу. Можна сказати: «Чи зручно вам потиснути руку?» Протез у цьому випадку слід сприймати як частину її тіла, і діяти так, як це відбувається у звичайному спілкуванні.
Під час розмови не варто акцентувати на протезі чи ампутованій кінцівці, оскільки це може створити відчуття незручності або зосередити бесіду на аспектах, які людина не бажає обговорювати. Спілкуватися варто природно, зосереджуючись на самій людині, її інтересах, почуттях та особистості.
Якщо ви хочете, щоб вона поділилася своєю історією, важливо не форсувати розмову, а створити довірливу атмосферу, в якій людина почуватиметься комфортно. Можна сказати: «Якщо вам комфортно, я з радістю послухаю вашу історію». Це допоможе дати зрозуміти, що ви відкриті до діалогу, але вибір ділитися чи ні залишається за нею.
Героїзація потребує делікатного підходу, щоб уникнути надмірного акценту на подвигах, який може викликати дискомфорт у деяких людей.
Варто фокусуватися на повазі та вдячності, визнаючи внесок людини словами, що демонструють шану, але не створюють тиску. Не варто надмірно ідеалізувати людину чи її вчинки, оскільки це може створювати тиск відповідати високим очікуванням. Наприклад, можна сказати: «Дякую за те, що ти зробив» або «Ваш внесок дуже важливий». Важливо пам’ятати, що кожна людина сприймає героїзацію по-своєму. Деякі хочуть публічного визнання, а інші вважають, що лише виконували свій обов’язок.
Людина, яка користується протезом, може не бути готовою говорити про свої емоції, і це потрібно поважати!
Якщо ваша дитина запитує вас про людину з протезом, можна пояснити, що кожна людина має свої відмінності, і це абсолютно нормально. Варто розповісти, що деякі люди, наприклад воїни та захисниці, які боронять нашу країну, іноді втрачають кінцівки через складні обставини, але це не змінює їхньої сили та значущості, і ми маємо ставитися до них із повагою. Наприклад, можна сказати: «Це сталося, бо він був на війні. Війна — це небезпечно, і люди там можуть травмуватися».
Пояснюючи, акцентуйте на силі й відвазі людини,
підкреслюючи, що такі обставини не змінюють її значущості: «Він багато пережив, але продовжує жити, працювати і робити важливі справи. Це заслуговує на нашу повагу».
Уникайте зайвих подробиць, які можуть налякати, і не залишайте питання без відповіді, щоб дитина відчувала, що її інтерес важливий.
За матеріалами "Довідника безбар'єрності" створеного за ініціативою першої леді України Олени ЗЕЛЕНСЬКОЇ у співпраці з ГО «Безбар'єрність»
