МАРТИМЯНОВ Олег Володимирович 09.04.1985 - 22.03.2023
Молодший сержант, командир 2 кулеметного відділення 2 розрахунок (кулемет «Максим») кулеметного взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини А1736. Учасник АТО/ООС.
Під час повномасштабного вторгнення обіймав посаду старости Улянівського старостинського округу Богодухівської міської ради. Він міг би залишитися вдома і далі виконувати свої обов’язки, але не міг вдіяти інакше. Пішов боронити рідну землю за покликом серця від великої любові до України.
22 березня 2023 року зник безвісти під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області. 1 рік та 8 місяців рідні Олега сподівалися на диво, проте жодної звістки від нього так і не надійшло. У листопаді 2024 року Олега Мартимянова судом визнано померлим.
Він поважав правду і завжди відчував брехню та підлість. Він міг бути різним, але завжди був самим собою…
«Кращий кулеметник батальйону».
До Дня Збройних Сил України розповім вам про нашого земляка, уродженця Уляновки, патріота, загиблого воїна Олега Мартимянова.
Народився він 9 квітня 1985 року, після школи у 2002 році вступив в Український Державний університет залізничного транспорту, потім у Харківську Державну академію культури. Працював редактором у газеті, потім режисером у Охтирському Будинку культури.
Будучи патріотично вихованим у 2016 році пішов служити у військо, був учасником АТО-ООС. Невдовзі солдат Мартимянов був відзначений «ХРЕСТОМ РОЗВІДНИКА» від 131 розвідувального батальйону та «ХРЕСТОМ БОЙОВОГО БРАТЕРСТВА». Нагороджений відзнакою нач.управління розвідки штабу ОК «ПІВДЕНЬ» у 2017. Відзначений у 2018 році почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі ІІІ ступеню». До 2020 року Олег прослужив розвідником.
Повернувшись у мирне життя, був обраний депутатом Богодухівської міської ради від партії «Європейська Солідарність». В 2021 році був обраний старостою Улянівського старостинського округу.
З початком повномасштабної війни доставляв ліки та інші матеріали для поранених в Охтирку. Через два тижні пішов добровольцем у ЗСУ; боронив нашу Харківщину під П’ятихатками. За проявлену хоробрість молодший сержант Мартимянов нагороджений медаллю «ЗА МУЖНІСТЬ ТА ВІДВАГУ» та медаллю «ЗА ОБОРОНУ МІСТА-ГЕРОЯ ХАРКІВ». Після звільнення Харківщини в осені 2022 року був відправлений у Хмельницький на навчання, та звідтіля під Бахмут, вже командиром кулеметного підрозділу. Мав шеврон «Кращий кулеметник батальйону».
Мати Олега, Світлана, розповідає, що син не казав їй де він, щоб вона не хвилювалася, розповідав, що десь на границі з Білоруссю, а сам був під фортецею Бахмут, де була навала «ординців», де йшли важкі бої.
21 березня 2023 року син ранком вийшов на зв'язок з рідними, щоб сказати, що він зникне на 3-4 дні та вийде на зв'язок потім. Молодшому же брату Андрію, який теж воював, Олег написав, що йде туди, звідкіля не вертаються. І більше на зв'язок він не вийшов.
14 довгих днів була тиша, ніякої інформації родина не мала, і ось якось увечері ТЦК повідомило близьким, що кулеметник Олег Мартимянов зник безвісті під населеним пунктом Хромове Донецької області.
Побратим- атошник Олега Тарас почав збирати інформацію, зв’язався з командиром батальйону, поїхав у госпіталь до поранених бійців та розпитав їх про те, що сталося у той роковий день 22 березня 2023 року. Вони розповіли про свого хороброго командира, та про те, що Олег з іще одним кулеметником прийняли на себе бій у тій «сірій» зоні, таким чином захистивши інших воїнів. Бій продовжувався 40 хвилин, але він був нерівний, проти впертих кулеметників ворог застосував артилерію і все затихло…
Через 7 годин, вже вночі, три поранених бійця виповзли з окопу, та відступаючи до лісу почули сигнали рації, що належала їх командиру Олегу Мартимянову. Наблизившись до місця бою вони побачили, що командир та іншій боєць загинули. Вони забрали рацію та шеврони і збирались назавтра повернутися з підмогою за тілами героїв. Але наступного ранку ворог пішов у наступ та ця позиція була втрачена, тіла опинились на окупованій території. Проте, наступного ранку у повітря був піднятий дрон, щоб знайти хлопців і з того дрона побачили, що тіла загиблих стягують до воронки від снаряду. Там вони і залишились. Побратими плакали та вибачалися перед матусею Олега, за те що не змогли забрати його тіло. Командир батальйону надав брату загиблого точну геолокацію місця захоронення Олега та його побратима, тому є надія, що колись тіла героїв будуть перезахороненні на їхній батьківщині.
Рік і 8 місяців Олег Мартимянов числився зниклим безвісті. Згорьовані батьки зібрали свідчення бійців, що вижили та їхнього командира та подали до суду, щоб Олегу надали статус загиблого. Суд, розглянувши усі свідчення та докази, визнав Мартимянова загиблим, а не зниклим безвісті. Після визнання цього факту батьки звернулися до Богодухівської міської ради з проханням встановити портрет сина на Алеї Слави, щоб батькам та друзям було куди принести квіти та вшанувати пам'ять Героя.
Вічна пам’ять і шана українському воїну Мартимянову Олегу, що захищав рідну землю і всіх українців! Пам'ятаймо про ціну, яку платять наші воїни, підтримуємо усіх наших захисників, щоб смерть усіх Героїв не була даремна, щоб їхня Слава жила з нашою Перемогою!
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ І ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ УКРАЇНИ!
