ЖЕРТВА ЧИ ЗЛОЧИНЕЦЬ: ЯК КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ РОЗМЕЖОВУЄ ЦІ ПОНЯТТЯ
Порушена територіальна цілісність українського кордону стала початком у низці злочинів, які рф систематично вчиняє на тимчасово окупованих територіях.
Для виконання деяких протиправних наказів ворогу потрібне матеріально-технічне забезпечення місцевого населення (транспорт, приміщення, продукти харчування) або ж навіть його безпосередня допомога (шпигунство, участь у бойових діях, диверсії). Якщо майно окупанти просто викрадають чи забирають силою, то співучасників для злочинів ворогу відшукати складніше. Переважна більшість українців не готова за сумнівні пропагандистські переконання та «криваві» гроші шкодити власній Батьківщині. У таких випадках військові країни-агресора використовують фізичний примус – дії протиправного характеру, що полягають у застосуванні болю, тілесних ушкоджень, позбавленні волі та загрожують життю й здоров’ю жертви.
За словами начальниці Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірини СВИСТУН, сторонній вплив на волю людини є об’єктивним фактором, що визначає вину та відповідальність особи, яка вчинила злочин. Відповідно до статті 40 Кримінального кодексу України, якщо особа знаходиться в ситуації, в якій вона не здатна керувати своїми діями й лише вимушена підкоритися вимогам того, хто застосовує насильство – притягнення до відповідальності скасовується.
